- жартун
- [жарту/н]
-уна/, м. (на) -уно/в'і/-ун'і/, кл. -у/неи, мн. -уни/, -ун'і/y
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
жартун
Смотреть что такое "жартун" в других словарях:
жартун — а/, ч. Те саме, що жартівник … Український тлумачний словник
жартун — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Кокорин, Вячеслав Всеволодович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Кокорин. Вячеслав Кокорин Дата рождения … Википедия
жартівник — а/, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун … Український тлумачний словник
жартунка — и, розм. Жін. до жартун … Український тлумачний словник
розважальник — а, ч. Той, хто розважає, звеселяє кого небудь; жартун, витівник … Український тлумачний словник
жартівник — (той, хто полюбляє жартувати), жартун, веселун, кумедник, дотепник, перебендя, сміхун, сміхотун, сміхотворець, скалозуб; пустун (у вчинках) Пор. дотепник, насмішник … Словник синонімів української мови
жартовник — ника, ч. Пр. Жартун, жартівлива людина … Словник лемківскої говірки
сьміхувалец — льця, ч. Пр. Сміхотворець, жартун; людина, яка смішить, розважає інших … Словник лемківскої говірки
